Статті (ПФ та СГД)

Постійне посилання зібрання

https://eir.nuos.edu.ua/handle/123456789/8033

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 55

УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ НА ЗАСАДАХ ПЕДАГОГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА
(Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління» Свiдоцтво серія ДК №4957 від 18.08.2015 р., Андріївський узвіз, буд.11, оф 68, м. Київ, 04070., 2024) Патлайчук Оксана Віталіївна; Самойленко Оксана Анатоліївна; Антонюк Олена Іллівна
Статтю присвячено проблемі організації управління освітнім процесом закладу вищої освіти на засадах педагогічного партнерства. Уточнено сутність базових понять дослідження («управління», «партнерство», «співробітництво», «суб’єктність»). Доведено, що управ-ління освітнім процесом на засадах педагогічного партнерства зумовлено зміною освітньої парадигми, пошуками нових підходів до організації співпраці викладачів і студентів. З’ясовано, що розвиток партнерських відносин між викладачем та студентом зумовлює залучення останніх до управління процесом власного навчання, передбачає нововведення у змісті освіти, в її цілях, умовах, у методах, формах і прийомах організації навчання, які мають бути набли-женими до майбутньої професійної діяльності здобувачів. Методоло-гічною основою педагогічного партнерства визначено положення діяльнісного підходу. Обгрунтовано основні вимоги щодо організації педагогічного партнерства між учасниками освітнього процесу як засобу управління ним: - удосконалення практичної підготовки студента через інтенсивні шляхи розвитку та створення умов для самопізнання, саморозвитку та самореалізації студента; - моделювання особистісно значущого для студента контексту продуктивної навчальної діяльності; - критичний перегляд методик навчання з урахуванням механізму сприйняття та природи засвоєння нових знань, умінь та формування навичок; - опора на рефлексивну самооцінку та саморегуляцію навчальної діяльності; - організація взаємодії всіх суб'єктів освітнього процесу з урахуванням зміни позиції викладача та його ролі у процесі навчання. Актуалізовано роль сформованості в суб’єктів педагогічного партнерства soft skills і hard skills як метапредметних компетенцій, які стають основою інтерактивної взаємодії, що характеризується взаємообумовленістю діяльності і реалізується завдяки феноменам взаєморозуміння та взаємовпливу, співпраці, співтворчості.
Спогади мешканців селища Первомайське: реалії лютого 2022 року...
(Ілліон, 2024) Матвієнко Л. В.; Matviienko L. V.
У статті розглянуто події, які відбувалися у селищі Первомайське Миколаївського району у кінці лютого – початку березня 2022 р. Описані спогади пережитого очевидцями.
Особливості становища бізнесу на Миколаївщині, зумовлені російсько-українською війною 2014‒2024 рр.
(2024) Оліфірова М. В.; Матвієнко Л. В.; Olifirova M. V.; Matvienko L. V.
У цій статті розкривається становище розвитку бізнесу Миколаївщини у період сьогодення та зміни, зумовлені війною; аналізується діяльність бізнесменів щодо підтримки військових.
ФОРМУВАННЯ АНАЛІТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ЯК УМОВА РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОГО МИСЛЕННЯ
(2024) Патлайчук Оксана Віталіївна; Прокоф’єв Євген Геннадійович; Брюховецька Ірина Володимирівна
У статті розглянуто необхідність формування аналітичної компетенції майбутнього педагога як складової професійної компетентності і як умови розвитку професійного педагогічного мислення. Обгрунтовано, що розвинене професійне мислення забезпечує: формування досвіду використання критичного аналізу, оцінки та синтезу нових складних ідей у відповідній галузі знань; удосконалення умінь досліджувати, розробляти, реалізовувати й адаптувати інноваційні проєкти, що ведуть до здобуття нового знання і пошуку нових рішень; розвиток здатності підтримувати високий рівень розуміння логіки процесу навчання. З’ясовано, що комплекс освітніх компетенцій, безпосередньо пов'язаних з розумовими, пошуковими, логічними, дослідницькими, творчими процесами пізнання студентів включає в себе аналітична компетенція як метапредметна компетенція. Для вищої освіти в умовах реалізації компетентнісного підходу важливо розглядати ступінь сформованості аналітичної компетентності як єдиної системи знань, умінь, здібностей, якостей особистості та досвіду, які сприяють виконанню поставлених перед фахівцем-професіоналом аналітичних завдань. Визначено, що розвиткові аналітичної компетенції сприятиме формування у майбутніх педагогів фундаментальної системи психолого-педагогічних, методичних та практичних умінь шляхом забезпечення зв'язку аудиторних навчальних занять із самостійною творчою роботою студентів, педагогічною практикою та роботою над дослідницькими проєктами засобами задачного підходу до організації процесу навчання у закладі вищої освіти. Основою задачного підходу визначено орієнтацію суб’єкта на самостійний пошук інформації та стимулювання пізнавальної активності. Використовувати потенціал педагогічних задач з метою розвитку аналітичної компетенції запропоновано за допомогою таких інноваційних технологій, як «воркшоп» та портфоліо, які забезпечують розвиток здатності до аналізу та оцінки інформації у значній кількості джерел, до побудови теоретичної моделі прийняття рішень у складних ситуаціях.
Прекарність як психологічна проблема і явище у професійній сфері суспільства
(2023) Коренєва Ю. П.; Чугуєва І. Є.; Ляшко А. В.
У статті розкривається сутність прекарності як соціального явища у професійній сфері суспільства, в тому числі в молодіжному середовищ. Висвітлюються теоретичні засади дослідження – роботи вчених, які вивчали причини виникнення, особливості розповсюдження, специфіку феномену прекарності в сучасному суспільстві як у світі, так і в Україні. Показано взаємозв’язок виникнення прекарності в умовах економічних і соціальних трансформацій, глобалізації, кризових явищ і неочікуваних викликів у сучасному суспільстві. Виокремлено коло найбільш проблемних аспектів прекарності з психологічної точки зору. Явище прекарності пов’язане з нестабільною зайнятістю, коли людина працює без певних гарантій, або тимчасово, або без юридичного оформлення трудових відносин, без дотримання норм трудового законодавства. Прекарність задає вектор побудови таких суспільних відносин, за яких індивід не відчуває ідентичності з певними соціальними групами та утвореннями, не стає солідарним з іншими людьми, а залишається сам на сам зі своїми проблемами і потребами. У прекаріїв часто не буває сходів мобільності, якими можна було б піднятися на вищий щабель у системі трудових відносин, таким чином люди можуть опинитися десь між експлуатацією та свободою, їм не вистачає самоствердження та впевненості у соціальній цінності своєї праці. У статті наведено результати дослідження розповсюдження прекарності серед молодих людей, які є випускниками вищих навчальних закладів півдня України різних спеціальностей. Емпіричне дослідження психологічних особливостей прекарної молоді дозволило виявити суттєві, статистично підтверджені відмінності у порівнянні з працюючими молодими людьми, які мають стабільну, гарантовану роботу. У половини прекаріїв суттєво переважає зовнішня професійна мотивація. У стабільно працюючих молодих людей, навпаки, суттєво переважає внутрішня професійна мотивація. Отримані результати свідчать про те, що прекарії більшою мірою опосередковано мотивовані процесом і результатом праці, їх більше турбують зовнішні чинники, такі як: матеріальне стимулювання, умови роботи, критика або схвалення з боку оточуючих, прагнення зберегти роботу.
Філософія розвитку суспільства в умовах четвертої промислової революції
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Патлайчук О.В.
У статті розглядаються філософські засади розвитку суспільства у майбутньому. Визначаються основні фактори впливу на суспільний устрій під час четвертої промислової революції. У роботі розкриваються основні засади філософії розвитку суспільства, визначаються основні підходи до вивчення суспільства, порівнюються погляди на суспільство в античні часи та сучасні, розкриваються основні аспекти розвитку суспільства. Розглядається філософія розвитку суспільства як окремий напрямок науки, визначаються її предмет та об’єкт, характери зуються зв’язки з іншими дисциплінами та галузями соціальних наук. Розкривається взаємозв’язок між філософією розвитку суспільства та промисловими революціями. У статті аналізуються чотири промислові революції. Визначаються характерні риси кожної, вплив того чи іншого притаманного для неї процесу на економіку та промисловість світу, ознаки промислових революцій, вплив змін у промисловості на суспільство. З цього виводиться, що промисловість та суспільство є неодмінно пов’язаними між собою. При цьому визна чаються конкретні суспільні процеси під впливом промислових інновацій. Розглядаються підходи до четвертої промислової революції. Наводяться думки, що вважають, що вона ще не настала, а також аргументи тих дослідників, які впевнені у її настанні вже зараз. Визначаються риси та ознаки четвертої промислової революції, її основні відмінності від попередніх промислових революцій, перспективи розвитку технологій у даному етапі. Характе ризуються переваги та недоліки четвертої промислової революції. Визначаються основні суспільні зміни під впливом четвертої промислової революції. Характеризуються особливості підходу до праці та її характеристика, відбору кандидатів на посади, інтелектуальної та фізичної праці. Узагальнюються основні суспільні явища, які функціонують у період четвертої промисловості. Описується сутність соціального конфлікту, соціального розподілу, соціальної нерівності. Описується вплив на людину цифровізації.
Тренінг як засіб розвитку професійного мислення майбутніх фахівців
(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2022) Патлайчук О.В.; Вишківська В.Б; Кондратенко Л.І.
У статті наголошується на доцільності формування у майбутніх фахівців досвіду розв’язання різнопланових педагогічних проблем, завдань та аналізу педагогічних ситуацій у процесі участі у тренінгах як перспективних засобах розвитку професійного педагогічного мислення. Доведено, що участь у тренінгових програмах сприяє формування актуальної для сьогодення суб’єктної позиції майбутнього педагога, яка представлена як складна багаторівнева якість особистості, що характеризується високим рівнем актуалізованого суб’єктного досвіду, рефлексії, самопізнання, спрямованих на реалізацію творчого потенціалу особистості та її самореалізацію в умовах безперервної професійної освіти.
ЕТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ В СФЕРІ НАУКОВИХ ІННОВАЦІЙ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ
(Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2024) ПАТЛАЙЧУК Оксана; СТУПАК Ольга
Мета статті полягає в аналізі етичних аспектів наукових інновацій, висвітленні викликів, які вони ставлять перед дослідниками, та обговоренні можливостей вирішення цих етичних питань. Розглядаються етичні аспекти досліджень у галузі наукових інновацій, звертаючи увагу на важливі виклики та перспективи в цьому контексті. Виокремлюється необхідність етичного підходу у сучасних наукових дослідженнях, зокрема в контексті зростання технологічних можливостей. Актуальність теми етики дослідження у сфері наукових інновацій надзвичайно висока у сучасному світі, де технологічний прогрес стрімко розвивається. Зростання наукових відкриттів і впровадження інновацій породжують нові етичні виклики, пов’язані з приватністю, безпекою, а також соціальними та моральними аспектами. Розгляд цієї теми не лише сприятиме розумінню можливих ризиків, але і спрямує зусилля наукової спільноти на пошук етично обґрунтованих рішень для розвитку наукових інновацій. Методологічні засади. Стаття ґрунтується на аналізі актуальних наукових джерел, вивченні етичних принципів та прийомів, а також на огляді сучасних прикладів досліджень у галузі наукових інновацій. Застосовуються методи порівняльного аналізу та системно го підходу для вивчення етичних аспектів. Наукова новизна статті полягає в аналізі етичних аспектів наукових досліджень та інновацій, що стає все більш актуальним у сучасному світі, насиченому технологічними та науковими досягненнями. Крім того, акцентується увага на можливостях, які відкриваються завдяки етичному підходу до наукових досліджень та інновацій. Стаття вносить важливий внесок у розуміння етичних викликів у науці та інноваціях, пропонуючи оновлені підходи до їх вирішення в умовах стрімкого розвитку технологій. Новизна полягає в розгляді сучасних проблем та підходів до їх розв’язання. Висновки. У заключенні статті підсумовуються здобуті результати та формулюються рекомендації щодо подо лання етичних викликів у наукових дослідженнях. Визначається важливість етичних аспектів у контексті наукових інновацій та підкреслюється необхідність постійного вдосконалення етичних стандартів у науковій спільноті.
Технологізація процесу навчання у ЗВО як засіб фундаменталізації вищої освіти
(2023) Вишківська Ванда; Патлайчук Оксана; Кінаш Анастасія; Vyshkivska Vanda; Patlaichuk Oksana; Kіnash Аnastasiіa
У статті досліджуються питання технологізації процесу навчання як засобу фундаменталізації вищої освіти у контексті модернізації професійної підготовки майбутнього вчителя у закладі вищої освіти. Дослідження базується на розкритті сутності й змісту таких дефініцій, як “педагогічна технологія”, “технологізація”, “фундаменталізація освіти у ЗВО” та аналізу їх взаємозв’язків у контексті професійно-педагогічної підготовки. Обґрунтовано, що фундаменталізація освіти як провідний дидактичний принцип, шляхом поглиблення загальнонаукової та професійної підготовки, реалізації контекстної моделі навчання, зорієнтована на всебічний розвиток майбутніх фахівців як особистостей та як професіоналів.
Methodological Discourse of Polycultural Education as a Conceptual Pedagogical Idea
(2022) Vyshkivska Vanda; Kinash Anastasiia; Patlaichuk Oksana; Kravchenko Tamila
Між майбутнім і минулим: закономірність україно-російського цивілізаційного протистояння
(2020) Патлайчук О. В.; Ступак О. П.; Patlaichuk Oksana; Stupak Olga
З огляду на актуальність проблеми цивілізаційного вибору України за умови реалізації Росією на пострадянському просторі агресивної реінтеграційної стратегії в статті коротко окреслено алгоритми російського політичного режиму в історичному контексті. Показано, що протягом п’яти століть Росія проводила одну й ту саму політику, застосовуючи техніку дестабілізації, залякування та підкупу, розширюючи свою територію, залу чаючи ресурси, які у свою чергу будуть використані для нового розширення. Таким чином, проведення аналізу змісту сучасної геополітики РФ неможливо без урахування соціокультурного підґрунтя її творення і розвитку, реального процесу формування і утвердження політико-правових цінностей, зрештою, без розуміння історії як реальності, наповненої конкретними діями, ідеями, переконаннями. Розглянуто приклади міжчасових аналогій, зокрема конкретні політичні судові процеси сорокових років та справи українських політичних в’язнів – Катин ська справа 1940 року та «Кримська справа 26 лютого 2014 року». Доведено, що циклічна замкненість є однією із суттєвих особливостей способу буття Російської імперії, а кожна спроба модернізації обертається станом кризи і новою формою догматизму.
Засадничі принципи побудови навчального курсу історії української культури
(2019) Патлайчук О. В.; Макарчук О. М.; Patlaychuk Oksana; Makarchuk Oksana
В період становлення нової української школи, концептуально нового бачення освітнього процесу, ми намагаємося підходити до аналізу принципів періодизації і побудови курсу історії української культури як громадяни незалежної суверенної країни, дотримуючись нового погляду на вітчизняну історію. Цей погляд значно відмінний від концепцій як радянської, так і української народницької періодизації. Основою нашого підходу до цього важливого й архіскладного питання сучасності є об’єктивно-логічний, історико-філософський аналіз подій і явищ, що мали місце упродовж усієї історії української культури від її витоків і до сьогодення. Принциповим є бачення субстратом розгортання курсу саме української культури, оскільки загорнути світову культуру в українську неможливо, українську ж розглянути в обгортці світової цілком природно. Особлива увага приділялась можливості поглибленого й недогматизованого розуміння особливостей розвитку української етнічної культури, її проблем, аспектів, важливих ідей з огляду на різноманітність точок зору та підходів і нерівномірність актуалізації самої проблематики в науковій та підручній літературі. Досвід викладання та вивчення української культури виправдовує такий підхід, визначає його плідність і доцільність.
Сучасні освітні практики ЗВО: особливості використання інноваційних технологій навчання
(2023) Патлайчук О. В.; Канарова О. В.; Брюховецька І. В.
У статті розглядаються теоретико-методологічні засади сучасних освітніх технологій, викладаються особливості інноваційних технологій навчання. Впровадження інноваційних освітніх технологій в освітній процес вищої школи здатне якісно змінити звичні способи та методи викладання, закладаючи тим самим фундамент нового способу підготовки сучасного фахівця, який має необхідний набір компетенцій. У статті звернено увагу на нові освітні практики, які формуються у зв'язку із віртуалізацією освітнього середовища та поширенням інноваційних освітніх технологій; визначено основні переваги відкритих освітніх мультимедіа систем. Зазначається про обумовлені віртуалізацією освітнього середовища вимоги до підготовки випускника університету, яка за нових умов все більше залежить від швидкості орієнтування в інформаційному просторі, ніж від рівня володіння професійними знаннями і уміннями. Конкретизовано особливості технології дистанційного навчання; специфіки змішаного навчання як навчальної методології, яка поєднує в собі традиційні методи викладання з інноваційними, які забезпечуються можливостями інформаційно-комунікаційних технологій. Проаналізовано методологічні характеристики інтерактивного навчання як специфічної організації освітнього процесу, що має проблемно-пошукову природу; уточнено основні форми, засоби, завдання інтерактивного навчання, а також логіку навчальної взаємодії при його організації. Доведено, що ідея інтерактивної педагогічної взаємодії становитиме концептуальну основу розвитку інноваційних освітніх технологій у ЗВО. Обгрунтовано доцільність використання у процесі професійної підготовки технології контекстного навчання і кейс-технології, заснованої на самостійному вивченні друкованих і мультимедійних навчально-методичних матеріалів. У цілому, актуалізовано значущість використання інноваційних технологій навчання, що дало можливість створити якісно нове освітнє середовище як основу для розвитку та модернізації системи освіти.
Розвиток професійної компетентності фахівця: аналіз термінологічного поля проблеми
(2023) Палій А.; Патлайчук О. В.; Ступак О.; Palii Alla; Patlaichuk Oksana; Stupak Olga
У статті розкривається методологічний підхід до формування професійної компетентності фахівця та визначено комплекс її базових складових. Виокремлено та проаналізовано сутність таких понять, як “професійні знання”, “професійні вміння”, “професійні навички”, що дозволило інтерпретувати їх як зміст і результат професійної підготовки, метою якої визначено гармонійний розвиток особистості працівника і формування його професійної компетентності та готовності до професійної діяльності. Доведено, що професійна компетентність не зводиться до набору знань, умінь, а визначає необхідність і ефективність їх застосування у реальній освітній практиці. Зʼясовано, що це поняття найчастіше розглядається не стільки з точки зору структури особистості професіонала, скільки з позицій оцінки якості професійної підготовки.
Філософія життя та смерті в духовному досвіді українського народу
(2022) Патлайчук О. В.; Хромова О. І.; Patlaichuk Oksana; Khromova Olga
У статті досліджуються особливості та прояви філософії життя та смерті в духовному досвіді українського народу. Зʼясовано, що духовне життя є однією з істотних властивостей людини. Установлено, що з-за дохристиянських часів українська духовна культура сприймала смерть як перехід до першооснови всього сущого, як доказ універсального зв’язку всього з усім матеріальним, духовним, емпіричним і трансцендентним. Визначено, що для українського національного характеру властиві з давніх-давен господарність, працьовитість, гостинність і доброзичливість у стосунках як із співгромадянами, так і із чужоземцями; обережність, сентиментальність, але водночас винахідливість і хоробрість, рішучість і незламність, героїзм і самопожертва, коли необхідно встати на захист свого світу. Зʼясовано, що філософія української національної думки значною мірою пов’язана з аналізом особливостей середовища проживання та культури українців як визначального чинника українського національного характеру. Зʼясовано, що Г. Сковорода вважав філософію самим життям. Мета життя може бути різною – хтось прагне кращого для свого тіла, а хтось – для душі. Посилаючись на вчення Г. Сковороди, зауважуємо, що український народ із покоління в покоління вирізнявся своїм духом до незламності, самобутності, прагне до вільного буття, адже коли маєш таку духо вну ідею, можна досягти «кращого для тіла», тобто кращого для життя у вільній незалежній державі. Виявлено, що український народ у сучасному суспільстві переживає складний період зміни свідомості, розуму та духу, який спостерігається на мікросоціальному рівні, у міжрелігійних стосунках, у суспільстві загалом, а також у сімейних колах, стосунках між родичами. Установлено, що філософія життя в духовному досві ді українського народу виявляється в самобутності, незламності, прагненні до вільного буття українського народу у вільній незалежній державі, водночас філософія смерті поглиблює таємницю існування і проливає нове світло на сенс існування.
Інформаційно-культурний простір закладу вищої освіти як сфера професійного становлення майбутніх фахівців
(2022) Вишківська В. Б.; Патлайчук О. В.; Мирошниченко В. М.; Козлов Є. Д.
У статті здійснено аналіз підходів до визначення сутності та змістового наповнення понять «освітнє середовище», «культурно-освітнє середовище», «культурно-освітній простір», «інформаційно-освітнє середовище», «інформаційно-культурний простір». Доведено, що усі зазначені поняття взаємодіють між собою та забезпечують особистісний рух студента у процесі навчання, набуття ним культурної цілісності. Культурно-освітній простір розуміється як особливим чином організоване соціокультурне та педагогічне середовище, що цілеспрямовано стимулює розвиток та саморозвиток кожного включеного до нього суб’єкта. Актуалізовано, що інформаційний простір як органічна складова культурно-освітнього простору може бути потрактований як сукупність об'єктів, що вступають в інформаційну взаємодію, а також технологій, які забезпечують цю взаємодію. Використання єдиного інформаційного простору забезпечує безперешкодну взаємодію між усіма учасниками інформаційного обміну. Інформаційний простір суспільства нерозривно пов'язаний із освітнім простором, що обумовило введення в науковий обіг поняття «інформаційно-освітній простір». Його складовою виступає «інформаційно-освітнє середовище», яке трактується як інте гральна педагогічна система, що об'єднує в собі необхідне методичне забезпечення та засоби управління навчальним процесом і забезпечує оволодіння суб'єктом навчання необхідним рівнем професійних компетенцій та особистісних характеристик. В сучасних умовах інформатизації особливої актуальності набуває педагогічний феномен «інформаційно-культурний простір», який виступає як відкрита педагогічна система, що має на меті організацію умов для гуманної цілеспрямованої взаємодії суб’єктів навчання з електронними інформаційноосвітніми ресурсами на користь їх особистісно-культурного розвитку, позитивної соціалізації та професійного становлення.
Сучасна система освіти: інноваційна траєкторія розвитку
(2022) Вишківська В. Б.; Патлайчук О. В.; Ступак О. П.; Vyshkivska V.; Patlaichuk O.; Stupak O.
У статті проаналізовано ключові тенденції переходу до особистісно-діяльнісної парадигми освіти, що дозволяє намітити перспективи пошуку концептуального вираження її положень в системі вищої освіти. Обгрунтовано, що на зміну "ідеологічній" має прийти власне педагогічна концепція мети освіти, а функціонально орієнтований зміст має перерости в освіту, орієнтовану на цілісну людину. Адекватно такому змісту буде розвиватися і процесуальна сто рона освітнього процесу, до якої увійдуть діалогічні технології, ситуації взаєморозвитку, вільна самоактуалізована діяльність суб'єктів педагогічної реальності. Проаналізовано основні стратегії актуалізації особистісного досвіду суб’єктів навчання. Актуалізовано думку про те, що "інноваційна діяльність" стосовно розвитку сучасної освіти може розглядатися як цілеспрямоване перетворення змісту навчання та організаційно-технологічних основ освітнього процесу, спрямоване на підвищення якості освітніх послуг, конкурентоспроможності освітніх установ та їх випускників, забезпечення всебічного особистісного та професійного розвитку студентів. Інновації в системі української освіти мають закономірний характер, їх зміст, форми та способи здійснення залежать як від глобальних проблем розвитку людства, так і від соціально-економічних, правових, політичних процесів реформування суспільства. Інформаційно-освітнє середовище визначено як відкриту педагогічну систему, яка постійно розвивається, є сформованою за допомогою зусиль учасників освітнього процесу на основі інформаційних освітніх ресурсів, сучасних інформаційно-телекомунікаційних засобів та педагогічних технологій, різноманітних майданчиків інтернет-спілкування (порталів, форумів, соціальних мереж різної спрямованості. Така система призначена для виконання соціального замовлення та формування творчої особистості, що має стійкий пізнавальний інтерес і спрямована на безперервність подальшого процесу освіти і самоосвіти.
Практико-орієнтований підхід як актуальний концепт професійної підготовки майбутніх фахівців
(2022) Вишківська В. Б; Патлайчук О. В.; Голікова О. М.
У статті досліджуються теоретичні аспекти практико орієнтованого навчання та здійснюється пошук шляхів застосу вання практико орієнтованого підходу як реалізаційного компонента забезпечення професіоналізації підготовки майбутніх фахівців. Цей підхід нині вважається одним із найефективніших, оскільки забезпечує цілісність і фундаменталізацію професійної педагогічної підготовки через поглиблення методологічної, теоретичної і практичної підготовки студентів, розширення профілю професійної підготовки; максимальне наближення студентів до умов майбутньої професійної діяльності. З’ясовано, що сутність практико орієнто ваного підходу полягає в організації освіт нього процесу шляхом максимального наближення змісту навчальних дисциплін до контексту майбутньої професії, що дає можливість проєктувати цілісний навчальний процес, а також допомагає створювати умови для цілеспрямованого формування конкурентоспроможності майбутніх фахівців. При цьому відмінність традиційного та практико-орієнтованого підходів полягає у зміні спрямованості змісту професійної підготовки на кінцевий продукт навчання, використанні активних методів досягнення поставлених цілей, організації продуктивного співробітництва. Обгрунтовано концептуальність положень системно-діяльнісного підходу, які дозволяють конструювати індивідуальні освітні траєкторії кожного студента, забезпечуючи трансформацію навчальної діяльності у професійну шляхом продуманої інтеграції теоретичної, практичної та методичної складових професійної підготовки. Актуалізовано значущість використання проєктної технології в системі професійної підготовки вчителів, спрямованої на формування комплексу професійних компетенцій вчителя, затребуваних в умовах інформаційного суспільства, та організацію передпрофесійного входження студента у професію.
Студентоцентроване навчання як фактор удосконалення системи професійної підготовки у закладах вищої освіти
(2022) Вишківська В. Б.; Кондратенко Л. І.; Патлайчук О. В.; Малінка О. О.; Vyshkivska V. B.; Kondratenko L. S.; Patlaichuk O. V; Malinka О. O.
У статті розкрито сутність «студентоцентрованого навчання» як нової парадигми організації освітнього процесу у вищій школі. Обґрунтовано, що впровадження студентоцентрованого навчання забезпечує автономність особистості студента, гнучкість освітньої траєкторії, систематичний моніторинг якості освітніх послуг, підвищує мотивацію студентів до навчання та саморефлексії, сприяє формуванню суб’єктної позиції студента і створює умови для гармонійного розвитку особистості. Доведено, що студентоцентроване навчання вимагає його персоналізації та цифровізації як необхідних факторів удосконалення системи підготовки фахівців у ЗВО. З’ясовано, що персоналізація передбачає такий спосіб проектування та реалізації освітнього процесу, у якому студент виступає суб’єктом навчальної діяльності, що визначає його здатність до аналізу та проектування своєї діяльності, самостійних дій в умовах невизначеності, прагнення до самовдосконалення (самопізнання, самоконтролю, самооцінки, саморегуляції та саморозвитку) і прагнення творчої самореалізації. За допомогою своєї активності особи стість когнітивно, теоретично або практично моделює, структурує простір своєї взаємодії зі світом, організує його, зберігаючи при цьому свою автономність. Обґрунтовується висновок, згідно з яким трансформація професійної підготовки, що відбувається в даний час, передбачає: вироблення нових концептуальних та організаційно-управлінських підходів до формування системи профе сійної підготовки фахівців; розроблення відповідних цифровій реальності форм та напрямів педагогічної освіти (інтеграція з глобальним інформаційним відкритим освітнім простором, вільний доступ до світових цифрових ресурсів, задоволення освітніх потреб студентів в цифрових продуктах), оновлення її змістового компоненту.
Гуманітарний контекст земельної реформи: ціна і цінність землі для хліборобської нації
(2021) Патлайчук О. В.; Ступак О. П.; Макарчук О. М.; Patlaichuk Oksana; Stupak Olga; Makarchuk Oksana
У статті проаналізовано масштабність і актуальність наслідків нищення духовних основ української нації – нації хліборобської в результаті більшовицького і нинішнього «реформаційного» розселяню вання. Руйнація цілісного усталеного життєвого світу селянства разом із знищенням пам’яті про історичне минуле спричиняла викривлення психології і моралі, руйнування станового хребта суспільства. Сучасні техногенні умови діяльності всіляко дистанціюють від землі, і сучасна людина все частіше опиняється в ситуації стороннього спостерігача, а не повноправного й відповідального господаря. Показано, що земельну реформу слід розглядати не тільки і не стільки в економічному, але й перш за все в гуманітарному контексті. Без ґрунтовної гуманітарної експертизи методології соціально-економічних трансформацій неможливо оцінити гуманітарні наслідки реформування земельних відносин для неперервності культурного розвитку, регенерації українського життєвого світу. Земельна реформа, розвиток сільського госпо дарства й відродження селянства мають осмислюватись як цілісний процес відтворення всього комплексу людських зв’язків з урахуванням природних основ життєдіяльності селянина, оскільки земельні відносини включають економічні, правові, політичні, культурні, моральні та релігійні відносини, заломлені через особливий тип діяльності по відтворенню живого за безпосередньої участі людини. Сприйняття хліборобства як «бізнесу», без вкоріненої любові до землі, без трепетного ставлення до всього живого не лише призводить до зниження рівня продовольчої безпеки та раціонального природокористування, але й створює прямі загрози життю та здоров’ю людей і довкілля. Відновлення особистої зацікавленості хлібороба у розвитку села, сільських громад, реабілітація престижності хліборобської праці разом із застосуванням сучасних аграрних технологій дали б змогу реорганізувати систему землеволодіння і стабілізувати (політично та економічно) українське суспільство, поставити його на міцні підвалини національних хліборобських традицій, створити сприятливі умови для національно-культурного розвитку.

Переглянути

Нові надходження