Статті (А та КП)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Статті (А та КП) за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 7 з 7
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Правове регулювання розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю(2010) Ломакіна, О. А.; Lomakina, O. A.В роботі аналізується вплив розміру статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю на поширеність цієї організаційно-правової форми серед юридичних осібДокумент Актуальні питання відшкодування шкоди довічно ув’язненими(2011) Ломакіна, О. А.; Lomakina, O. A.Стаття присвячена проблемам відшкодування моральної та матеріальної шкоди потерпілим особами, засудженими до покарання у виді довічного позбавлення воліДокумент Господарсько-правові засоби та форми вирішення інвестиційних спорів(2013) Ломакіна, О. А.; Lomakina, O. A.В роботі аналізується значення засобів та форм інвестиційних спорів та вплив можливості захисту інвестицій на активізацію підприємницької діяльностіДокумент Майнові права автора літературного твору(2015) Ломакіна, О. А.; Дубинський, О. Ю.; Lomakina, E. A.; Dubinskii, J. Yu.Стаття присвячена проблемам правого регулювання майнових прав автора літературного творуДокумент Щодо співвідношення понять «службова особа», «посадова особи юридичної особи публічного права» та «суб’єкт декларування» у законодавстві України(2020) Дубинський, О. Ю.; Ломакіна, О. А.У статті розглянуто правове закріплення в нормативно-правових актах вітчизняного законодавства та проаналізовано ознаки понять «службова особа», «посадова особа юридичної особи публічного права» та «суб’єкт декларування» в контексті визначення правового режиму зазначених осіб як суб’єктів кримінально-правової відповідальності за вчинення службових злочинів.Документ Міжнародні відносини та політичні процеси в країнах Чорноморського регіону в контексті російсько-української війни(2022) Ніколаєнко, Наталія; Nikolaienko, NataliyaЗазначено, що сьогодні Чорноморський регіон географічно охоплює держави, що входять до різних політичних та військових об'єднань, що спричинене як специфікою цивілізаційної ідентифікації, відмінною філософією державотворчих процесів причорноморських країн, так й інтернаціоналізацією політичних процесів, криз і конфліктів у даному геополітичному ареалі. Через це на початку ХХІ ст. він став ареною зіткнення геополітичних інтересів причорноморських країн і позарегіональних держав. Розглянуто особливості Чорноморського регіону на початку ХХІ ст., який продовжує займати на політичній карті світу надзвичайно важливе місце, оскільки, крім зосереджених у ньому величезних природних багатств, тут пролягають стратегічні транспортні коридори, контроль над якими фактично визначатиме долю всієї Євразії і сьогодні, і в майбутньому. У Причорномор’ї сфокусовано геополітичні, військово-стратегічні, фінансово-економічні та інші інтереси провідних глобальних і регіональних держав та об’єднань. Водночас, після розпаду СРСР протягом тривалого часу тут зростає вакуум безпеки, що крив у собі загрозу для стабільності всього континенту Визначено, що гловними стратегічними інтересами України в Чорноморському регіоні є деокупація морських потрів та диверсифікація морських шляхів, вихід на великі ринки країн регіону через розбудову зручних та безпечних трансрегіональних транспортних комунікацій, деокупація і демілітаризація Криму. Водночас наша держава зацікавлена в усуненні загроз власній безпеці зі Сходу, особливо з конфліктних районів (нелегальна міграція, міжнародний криміналітет, наркобізнес та ін.), шляхом створення спільних регіональних механізмів. Констатується, що в Чорноморському регіоні стосунки співробітництва й протиборства розвиваються практично одночасно, композиція регіону досить хаотична і не має чіткої геополітичної структури, інтереси місцевих міжнародних акторів різні. Протягом багатьох століть Причорномор’я було місцем взаємного проникнення різноманітних культур і цивілізацій, постійного зіткнення геополітичних факторів. Зазначається, що формування алгоритму протидії російській зройній агресії Україна має робити ставку не лише на військову компоненту (розвиток міжнародного союзництва, насамперед із США, модернізацію Збройних Сил України, приведення їх до стандартів НАТО), але й приділяти значну увагу технологіям «м’якої сили», формуванню позитивного іміджу Києва на міжнародній арені, що гарантуватиме Україні подальше набуття членства у Північноатлантичному альянсі та Євросоюзі.Документ Інформаційний фронт російсько-української гібридної війни(2022) Ніколаєнко, Наталія; Nikolaienko, NataliyaРозглянуто особливості інформаційної складової російсько-української війни. Визначено, що після руйнування інформаційного простору України відбулася російська агресія в 2014 р. Проти України, анексія Криму та захоплення українських територій в 2022 р. Інформаційна сфера України стала об’єктом атак з боку РФ та виявилася найбільш вразливою у безпековому секторі. Здійснено характеристику інформаційного фронту та визначено, що сучасний вимір війни має гібридний характер і найбільш активніше відбувається в інформаційному просторі, а саме: формування та просування інформаційних смислів та потоків; розповсюдження фейків, дезінформації; підтримка громадською думкою цінностей, настанов та наративів країни-агресора, інформаційний дипломатичний фронт, інформаційна робота керівництва Української держави, регіональної влади, громадських та політичних діячів. Визначено, що наразі російсько-українська війна спричинили не лише людські, матеріальні, а й морально- психологічні втрати для України. З метою подолання поразок, прорахунків та недоліків слід створити адекватну програму дій у відповідь на інформаційні дії агресора і намагатися протидіяти не тільки у військову контексті, а й інформаційному, притому, поєднуючи їхні методики та засоби. Зазначається, що проведені інформаційно-психологічні спецоперації та інформаційно-пропагандистська кампанія із залученням російських спецслужб, застосування широкого спектру дезінформаційних заходів спричинили потужний деструктивний вплив на свідомість громадян Сходу України та Криму і суміжних територій, що сприяло формуванню їх позитивного або нейтрального ставлення до акту агресії та перетворилося на чинник загрози національній безпеці Української держави. Зазначено, що Прогнозуючи затяжний характер війни, її позиційність, наростання інформаційного впливу агресора можна спрогнозувати зростання активності РФ в інформаційному просторі та збільшення рівня інформаційних загроз нашій державі. Відповідно, пошук результативних шляхів протидії російській інформаційній експансії, насамперед випереджувального характеру, разом із дотриманням норм інформаційної гігієни як пересічного громадянина, так і управлінського складу.