2020

Постійне посилання на фонд

https://eir.nuos.edu.ua/handle/123456789/3343

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 60

Методика практического обучения использования облачных технологий
(2020) Чанышев, Р. И.; Chanyshev, Rashyd I.
Мета. Метою статті є дослідження методики практичного навчання використання хмарних технологій, а також розробка конкретних рекомендацій щодо її вдосконалення. Методика. У процесі дослідження питань методики практичного навчання використання хмарних технологій і організації навчального процесу застосовано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, зокрема, діалектичний метод, системний метод і метод системно-структурного аналізу, формально-логічний і статистичний методи. Результати. Даються рекомендації щодо збереження конфіденційності переданих у хмару даних без порушення умов договору з провайдером хмарних сервісів. Вказується на необхідність шифрування всіх переданих у хмару конфіденційних даних у зв’язку з тим, що провайдери хмарних сервісів залишають за собою право їх перегляду, збереження і використання у своїх цілях. Розглядаються питання навчання виконання дій із завантаження, зберігання і вивантаження файлів, надання спільного доступу до файлів і організації спільної роботи над документами. Обґрунтовується необхідність проходження цілої низки перевірок у ході отримання та використання облікового запису. У статті формулюються рекомендації щодо необхідних заходів, які мають бути вжиті для захисту облікового запису з боку користувача, і дається їх характеристика. Наукова новизна полягає у розробці методики навчання здобувачів вищої освіти використання хмарних технологій, у тому числі й методів безпечної роботи із хмарними сервісами. Практина значимість. Використання хмарних технологій у процесі навчання студентів визнано необхідним багатьма дослідниками і фахівцями. Водночас у більшій частині робіт розглядаються суто теоретичні питання такого використання або ж застосування хмарних технологій для вирішення конкретної практичної задачі. Водночас практичне використання хмарних технологій для вирішення найрізноманітніших завдань пов’язане з цілою низкою не зовсім очевидних проблем, включаючи і проблему збереження конфіденційності як особистості самого користувача, так і використовуваних під час роботи з хмарними технологіями даних. Проблеми посилюються тим, що інтерфейси програм, призначених для роботи з хмарними додатками, постійно вдосконалюються, отже, постійно змінюються. Тим самим майбутній користувач повинен отримати набір універсальних навичок роботи з хмарними сервісами, які можна застосувати і у разі подальшої істотної зміни інтерфейсів використовуваних програм.
Процеси експлуатації адсорбційного регенератора теплоти та вологи на основі композитного адсорбенту «Силікагель–натрій сульфат»
(2020) Бєляновська, О. А.; Литовченко, Р. Д.; Сухий, М. П.; Єрьомін, О. О.; Губинський, М. В.; Суха, І. В.; Belianovska, Olena A.; Lytovchenko, Roman D.; Sukhyy, Kostiantyn M.; Yeromin, Оleksandr О.; Sukhyy, Mikhailo P.; Gubynskyi, Mykhailo V.; Sukha, Iryna V.
Анотація. Робота присвячена дослідженню процесів експлуатації адсорбційного регенератора теплоти і вологи на основі композитного адсорбенту «силікагель–натрій сульфат» для системи припливно-викидної вентиляції житлового приміщення. Розвинуто методику визначення експлуатаційних характеристик адсорбційного регенератора теплоти та вологи, що передбачає: обчислення обсягу повітря, яке пройшло через шар теплоакумулюючого матеріалу, концентрації води в повітрі на виході з теплового акумулятора, адсорбції, теплоти адсорбції, кінцевої температури холодного повітря, температури повітря після змішування холодного повітря з вулиці і теплого повітря у приміщенні під час подачі, розрахунок концентрації води в повітрі на виході з теплового акумулятора, обсягу повітря, яке пройшло через шар теплоакумулюючого матеріалу, кінцевої температури теплого повітря, температури повітря після змішування холодного повітря з вулиці і теплого повітря із приміщення під час викиду, абсолютної вологості після змішування холодного повітря на вулиці та теплого повітря із приміщення під час викиду, визначення температурного коефіцієнта корисної дії, розрахунок вологісного коефіцієнта корисної дії, сумарної адсорбції і часу досягнення максимальної адсорбції, обчислення втрат тиску під час проходження повітря через щар адсорбенту та потужність вентилятора. Показана кореляція експериментально визначених та розрахованих температур повітря й абсолютної вологості повітря біля кінців регенератора, які встановлено всередині вентильованого приміщення та назовні. Проведено моделювання процесів експлуатації адсорбційних регенераторів теплоти і вологи на основі композитів «силікагель–натрій сульфат» в умовах типової системи вентиляції житлових приміщень. Максимальні значення температурних коефіцієнтів корисної дії встановлено за швидкості вологого повітря приблизно 0,22–0,32 м/с і часу перемикання потоків до 5 хвилин. Уперше проаналізовано основні чинники, які впливають на експлуатаційні характеристики адсорбційного регенератора теплоти та вологи. Уперше розглянуто вплив конструктивних характеристик адсорбційного регенеруючого пристрою на його ефективність, а також потужності вентилятора. Результати проведеного дослідження можуть бути використані під час проєктування енергоефективних систем вентиляції і кондиціонування, а також модулів-осушувачів для житлових і складських приміщень.
Питання оцінки ефекту перестановки ярусів логічного дерева максимальної складності для бінарного випадку
(2020) Повхан, І. Ф.; Povkhan, Igor F.
Анотація. Робота продовжує проблематику логічних дерев та порушує важливі питання, які пов’язані із загальною методикою мінімізації деревоподібних логічних конструкцій шляхом перестановки ярусів в їхній структурі. Зрозуміло, що проста, ефективна й економна структура логічного дерева класифікації початкової навчальної вибірки дозволяє забезпечити необхідну швидкодію, рівень складності схеми розпізнавання, що гарантує проведення простого та повного розпізнавання дискретних об’єктів. Представлення початкової навчальної вибірки у вигляді логічного дерева генерує деревоподібну структуру даних, яка забезпечує стиск та перетворення початкових даних навчальної вибірки, а отже, дозволяє суттєву оптимізацію й економію апаратних ресурсів інформаційної системи. Довільну побудовану систему розпізнавання у вигляді дерева класифікації можна записати у формі ДНФ або КНФ, так дерево розпізнавання, яке являє собою певне правило класифікації, можна представити за допомогою відповідної логічної функції. Отже, важливими проблемами під час побудови систем розпізнавання такого типу будуть задачі синтезу логічних функції, які еквівалентні даному дереву розпізнавання, оцінка їхньої складності, задача мінімізації отриманого дерева. Тут досліджується загальна складність граф-схемних моделей (структур логічних дерев класифікації), які конструюються у процесі навчання системи розпізнавання (логічне дерево класифікації фактично являє собою згенеровану функцію розпізнавання). Для цього оцінюється складність дерева, яке використовується у схемі розгалуженого вибору ознак для розпізнавання n-мірних дискретних наборів (об’єктів). Так, натепер існують певні підходи мінімізації (нормалізації) структур логічних дерев, які відрізняються алгоритмічною складністю та жорсткою спрямованістю під конкретні логічні структури (класи логічних дерев). Метод перестановки ярусів у структурі логічних дерев дозволяє добитися значного ефекту за оптимізації та може бути застосований для довільного регулярного дерева довільної складності. Також варто зафіксувати суттєві переваги даного підходу мінімізації логічних дерев класифікації у плані програмної простоти побудови дерев класифікації, зменшення часу загальної генерації логічного дерева тощо. Робота актуальна для всіх методів розпізнавання образів, в яких отримана функція класифікації може бути представлена у вигляді логічного дерева.
Вплив режимів мікродугового оксидування на структуру, кінетику зростання, фазовий склад і твердість оксидних покриттів, які формуються на алюмінієвому сплаві АК6
(2020) Субботіна, В. В.; Subbotina, Valeriia V.
Анотація. В останні роки активно розвивається промислове використання методу мікродугового оксидування для отримання твердих і зносостійких шарів на поверхні виробів з алюмінієвих сплавів. Формування оксидних покриттів мікродуговим методом проходить в умовах надшвидкого термалізування і визначається сукупністю різноманітних процесів, пов’язаних із різним елементним складом сплавів і умовами електролізу. Тому метою дослідження було вивчення впливу технологічних умов оксидування (склад електроліту, щільність струму, тривалість процесу) сплаву АК6 (система Al-Cu-Si-Mg) на структуру, кінетику зростання, фазовий склад і твердість сформованих оксидних покриттів. Для досягнення поставленої мети були проведені металографічний, рентгеноструктурний аналіз, вимірювання товщини покриття та мікротвердості. Встановлено, що покриття, сформовані на сплаві АК6 у результаті мікродугового оксидування, мають двошарову структуру, яка складається з поверхневого технологічного шару і внутрішнього базового шару. Товщина технологічного шару становить 30–40 % від загальної товщини покриття. Основною фазою технологічного шару є фаза з відносно низькою твердістю – муліт (3Al2O3 • 2SiO2). Основними фазами базового шару є оксидні фази високої твердості γ-Al2O3 і α-Al2O3 (корунд). Визначено, що щільність струму впливає на швидкість зростання покриття і на фазовий склад у ньому. За низької щільності струму і тривалості процесу (до 30 хвилин) мікродугове оксидування сплаву АК6 не забезпечує утворювання фази α-Al2O3, а основною фазою є γ-Al2O3. Це не дозволяє досягнути великої твердості покриття, яка становить менше 15 000 МПа. Збільшення щільності струму від 10 до 25 А/дм2 призводить до підвищення швидкості зростання покриття майже удвічі, водночас фазовий склад покриттів змінюється від двофазного на основі γ-Al2O3 і муліту на двофазний на основі α-Al2O3 і γ-Al2O3 фаз. Склад лужно-силікатного електроліту впливає на швидкість зростання і фазовий склад: у разі збільшення вмісту силікатної (Na2SiO3) складової частини в лужно-силікатному електроліті підвищується швидкість зростання покриття, проте фазовий склад збагачується мулітною фазою з невисокою твердістю. Найбільш висока твердість 18 200 МПа досягається в електроліті KOH – 1 г/л + Na2SiO3 – 6 г/л за максимальної тривалості процесу електролізу 300 хвилин, коли формується покриття з товщиною базового шару приблизно 150 мкм, у якому вміст α-Al2O3 фази досягає 87 %.
Прогнозування оцінки кредитоспроможності фізичних осіб із використанням можливостей ML.NET
(2020) Антонюк, Д. С.; Вакалюк, Т. А.; Марчук, Г. В.; Дідківський, В. В.; Antoniuk, Dmytro S.; Vakaliuk, Tetiana A.; Marchuk, Galyna V.; Didkivskyi, Vladyskav V.
Анотація. Комп’ютерні технології з організацією інтелектуальних обчислень переживають свій розквіт. Насамперед це пов’язано з потоком нових ідей, які виходять з галузі комп’ютерних наук, що утворилася на перетині штучного інтелекту, статистики та теорії баз даних. Нині відбувається стрімке зростання кількості програмних продуктів, що використовують нові технології, а також типів задач, де їх застосування надає значного економічного ефекту. Використання машинного навчання для оцінки фінансових ризиків у споживчому кредитуванні забезпечує фінансовим установам економію коштів до 25 %. Особливої актуальності набуває використання засобів машинного навчання для оцінки ризиків кредитоспроможності у проектах «Інтернет фінансів». Проте аналіз останніх досліджень дозволив встановити, що проблемі економічного прогнозування у сфері кредитів приділено не досить уваги. Метою роботи є розробка системи, яка на основі проведеного аналізу даних визначатиме кредитоспроможність фізичних осіб. Методика. У процесі дослідження були використані такі методи дослідження: абстрагування, метод формалізації, аналіз, моделювання. Об’єктом дослідження є прогнозування оцінки кредитоспроможності фізичних осіб. Предметом дослідження є можливості застосування платформи ML.NET для прогнозування оцінки кредитоспроможності фізичних осіб. Результати. Встановлено, що виконання прогнозування оцінки кредитоспроможності фізичних осіб – це задача бінарної класифікації, яку дозволяє вирішити ML.NET – безкоштовна програма машинного навчання для мов програмування C# і F#. У цій роботі за основу була взята база даних банку, який пропонував послуги приватним особам. Послуги включають управління рахунками, надання кредитів тощо. Наукова новизна. У дослідженні була побудована модель та проведено прогнозування оцінки кредитоспроможності фізичних осіб з використанням можливостей ML.NET. Практична значимість. Реалізовано програму для формування набору даних, проведено інт
Метод рівноважного балансування та автоматизація розрахунків усталеного режиму електричної мережі
(2020) Бевз, С. В.; Бурбело, С. М.; Войтко, В. В.; Bevz, Svitlana V.; Burbelo, Sergii M.; Voitko, Viktoriia V.
Анотація. У статті розроблено новий метод рівноважного балансування потужності електроенергетичної системи. Цей метод виконує розрахунок електричної мережі без виділення балансувального вузла в схемі мережі. Метою роботи є уточнення розрахунку усталеного режиму за умови небалансу генерованої та спожитої потужності електроенергетичної системи шляхом зменшення похибки розрахунку струмів у вітках через визначення середньозваженого вектора струмів, що підвищить точність обчислень, та збільшення швидкодії розрахункових процесів в електроенергетичній системі шляхом зменшення кількості ітераційних обчислень. Розроблений метод дає змогу розподілити наявний небаланс рівномірно за всіма вузлами. Запропонований підхід зумовлює відмову від визначення окремого балансувального вузла в схемі, розрахунки за яким призводять до появи похибок. За розробленим методом рівноважного балансування потужностей небаланс розподілиться між усіма вузлами схеми. Водночас струм у вітках схеми буде мати значення, яке може бути отримане під час розрахунків усталеного режиму за класичним методом як середнє значення струмів, визначених під час розрахунку всіх варіантів різних балансувальних вузлів. Для приведення системи узагальненого рівняння до канонічного вигляду в усі рівняння першого закону Кірхгофа треба додати додаткову змінну рівноважного задаючого струму у формі додаткового стовпця одиниць і додаткового стовпця нулів у матриці інцидентності, що складена за другим законом Кірхгофа. У результаті роботи розроблено алгоритм методу, структура якого є лінійною, а сам метод є простим у використанні. Також розроблено засоби автоматизації розрахунків усталеного режиму електричної мережі в середовищі пакету прикладних програм MathCAD. Наукова новизна полягає у відмові від виділення балансувального вузла в схемі електричної мережі під час розрахунку усталеного режиму з рівноважним балансуванням потужності електроенергетичної системи, що забезпечує підвищення точності розрахунку завдяки застосуванню підходу щодо визначення середньозваженого вектора струмів. Практичне значення результатів полягає в тому, що застосування запропонованого методу для рівноважного балансування потужностей вузлів дає змогу зменшити час розрахунку та підвищити точність порівняно з класичним підходом, який орієнтований на введення балансувального вузла, зміна потужності в якому допомагає підтримувати рівноважні потужності між генераторами та навантаженнями системи. Значне збільшення швидкодії розрахункових процесів в електроенергетичній системі шляхом зменшення ітераційних обчислень і підвищення точності обчислень завдяки зменшенню похибки розрахунку струмів у вітках через визначення середньозваженого вектора струмів є головною перевагою розробленого методу рівноважного балансування потужностей. Запропонований метод рівноважного балансування може використовуватися самостійно під час розрахунку електричної мережі.
Діалектика взаємин між виробничим та людським капіталом у промисловій сфері
(2020) Жукова, О. Ю.; Канаш, О. Є.; Парсяк, В. Н.; Zhukova, Olena Yu.; Каnash, Olesia Ye.; Parsyak, Volodymyr N.
Анотація. Останні події в Україні та світі висвітлили цілу низку надзвичайно актуальних проблем, пов’язаних із пошуком джерел економічного піднесення: країн, бізнесів, особистостей в іпостасі підприємців або найманих працівників. Водночас відбувається становлення нового технологічного укладу Індустрія 4.0, що зумовлює зміну усталених бізнес-моделей та значне прискорення інноваційного розвитку країн. На думку авторів, їх розв’язання не є елементарним, адже на тлі подій і актуалізує самостійне наукове відстеження їх взаємодії та наслідків обопільного впливу. Мета статті полягає у візуалізації будови продуктивних сил, їхнього становлення та трансформації крізь призму часу, визначенні кореляції між виробничим та людським капіталом. Виконана студія ґрунтується на застосуванні історико-аналітичного методу й узагальненні відомостей, отриманих за допомогою неформалізованого контент-аналізу доступних електронних та друкованих джерел інформації. Запропонована гіпотеза, за якою економічні ресурси виробництва поділяються на дві групи: виробничий капітал та людський капітал. Кожна з них має власну внутрішню структуру й особливості. Наведено процедуру використання виробничої функції для кількісного вимірювання зміни економічних результатів господарських систем під впливом чинників виробництва, які перебувають у безперервному русі та взаємодії один з одним. Вміщено ретроспективний огляд індустріальних революцій: від першої до четвертої. Наголошено, що такі процеси, як інтелектуалізація та цифровізація економіки радикально трансформують роль людини у виробничому процесі, з її здатністю до праці, та кіберфізичних систем, які дедалі більше перебирають на себе функції товаровиробника, здатного робити справу порівняно швидше, дешевше та якісніше; усталене переконання про використання підприємствами стратегії цінових переваг як безперечної запоруки високого рівня конкурентоспроможності не є нині актуальним. Сформульовано авторську дефініцію поняття «Індустрія 4.0» і аргументи щодо її переваг над визначеннями попередників.
Виготовлення друкованих плат за допомогою технологій 3D-друку
(2020) Невлюдов, І. Ш.; Близнюк, Д. С.; Гурін, Д. В.; Нікітін, Д. О.; Разумов-Фризюк, Є. А.; Стрілець, Р. Є.; Nevliudov Igor Sh.; Bliznyuk Danila S.; Gurin Dmytro V.; Nikitin Dmytro A.; Razumov-Frizyuk Yevgen A.; Strelets Roman E.
Анотація. Різноманіття радіоелектронної техніки та зростаючий масовий попит на неї висувають такі нові технічні вимоги, як мініатюризація апаратури, багатомодульність пристроїв. Перед виробниками постають складні завдання: задоволення вимог ринку, відповідність існуючим стандартам виробництва. Сучасний розвиток технологій в області приладобудування насамперед спрямований на мініатюризацію пристроїв і інтеграцію в одному пристрої великої кількості модулів, що призводить до необхідності мініатюризації як виробів загалом, так і їхніх окремих компонентів, вузлів і друкованих модулів. Мініатюризація пристрою передбачає зменшення як розмірів радіоелектронних елементів, так і габаритів друкованих плат (далі – ДП). Технологія фотолітографії для виробництва ДП найбільше відповідає поставленим вимогам. Однак процес виготовлення плат за такою технологією трудомісткий і вимагає додаткових витрат на створення трафаретів, використання яких не дозволяє швидко перелаштовувати виробництво на створення нових виробів. При сучасних темпах автоматизованого виробництва відсутність подібної гнучкості є істотним недоліком. Одним зі способів вирішення цих проблем можуть стати розробки методів адаптації та оптимізації технологічних параметрів експонування топології ДП з використанням адитивних технологій 3D-друку. Це актуальна тема, яка може забезпечити не тільки вирішення поставлених проблем, а й такі необхідні параметри виробу: збереження геометричних розмірів топології ДП; точність позиціонування провідників; забезпечення електричної надійності ДП; збереження механічної стійкості провідників; уникнення дефектів у топології ДП. У цій статті розглянуто можливості застосування адитивних технологій 3D-друку плат із застосуванням фотополімерних принтерів SLA, DLP і LCD. Запропонована технологія дозволяє об’єднати виробничі процеси нанесення маски та експонування, що відрізняється від традиційного методу фотолітографії. У статті описано принцип дії експериментальної установки. Під час експерименту методом фотополімерної маски була виготовлена тестова друкована плата, якість якої (травлення торців доріжок, відхилення геометричних розмірів при травленні) порівняли з платою, виконаною з використанням фоторезистивної плівки.
Автоматизовані способи реєстрації пасажирів і багажу в системі наземного обслуговування аеропорту
(2020) Мединський, Д. В.; Маляренко, Д. Л.; Medynskyi, Denys V.; Maliarenko, Dasha L.
Анотація. Велику роль для підвищення конкурентоздатності аеропортів відіграє підвищення експлуатаційної ефективності в часовому вимірі – система наземного обслуговування повітряних суден в аеропортах. Підвищення ефективності експлуатаційних процесів наземного обслуговування повітряних суден знизить час на міжпольотну підготовку повітряних суден, підвищить працездатність авіакомпаній і збільшить пропускну здатність аеропорту. Під час формування планів авіарейсів, авіакомпанії прагнуть скоротити час перебування повітряного судна на землі з метою збільшення часу їхнього ефективного використання. Рівень витрат на оплату послуг, пов’язаних із наземним обслуговуванням повітряних суден, становить 15–19 % у загальному об’ємі витрат авіакомпаній і, безперечно, впливає на рівень авіаційних тарифів. Метою дослідження постає систематизація часу на обробку одного пасажира відповідно до методів наземного обслуговування повітряних суден в аеропорту. Зниження витрат і підвищення конкурентоздатності авіапідприємств можливе тільки завдяки створенню системи наземного обслуговування повітряних суден, які об’єднують роботу всіх служб аеропорту відповідно до вимог добового плану польотів. Брак наукових розробок і методичних рекомендацій із формування системи наземного обслуговування пасажирів в аеропорту як підсистеми, яка забезпечувала б внутрішню логістику аеропорту та роботу з урахуванням взаємодії учасників процесу обслуговування, зумовив потребу написання статті у сфері ефективного використання часу на обслуговування пасажирів за умови оперативного управління процесами перевезень. Ефективність обслуговування пасажирів в аеропорту в системі наземного обслуговування повітряних суден дасть змогу поліпшити рух наземних потоків обслуговування, знизити фінансові втрати, підвищити прибутки та ефективність у діяльності аеропорту. Від того, як зорганізовано наземне обслуговування повітряних суден, залежать безпека польотів, пропускна здатність аеропорту, регулярність відправлень повітряних суден, що забезпечує основний принцип внутрішньої логістики аеропорту – своєчасність. Під час розроблення графіків планування в роботі аеропорту складно врахувати різні зовнішні чинники, які надалі спричиняють труднощі в діяльності роботи агентів із наземного обслуговування повітряних суден. Методика організації взаємодії служб аеропорту базується на теорії розкладу руху повітряних суден, математичній статистиці та теорії випадкових величин. Аналіз роботи служби вказує на те, що в роботі агента з обслуговування пасажирів значний час становлять аналітичні процедури, які потребують оперативного розв’язання, особливо в разі збійних, позаштатних ситуацій, під час наземного обслуговування. Ухвалення рішень в умовах складності роботи призводить до порушення організаційно-технологічних регламентів роботи. Застосування математичних методів оперативного управління наземним обслуговуванням в аеропорту, впровадження системи підтримки ухвалення рішень до виробничої діяльності виробничо-диспетчерської служби дадуть змогу суттєво підвищити рівень безпеки та регулярності польотів, скоротити час стоянки повітряного судна, за умови оперативного обслуговування та завдяки чіткій взаємодії служб аеропорту, що, загалом, значно збільшить функціонування системи наземного обслуговування в аеропорту. Крім того, суттєвої ваги додають питання оптимізації кількості агентів з обслуговування пасажирів під час різних видів посадки пасажирів до літака, збільшать поліпшення техніко-економічних показників у роботі програмного забезпечення з рейсової документації, призначених для наземного обслуговування повітряних суден. Результати. Запропоновано концепцію побудови системи комплексного оперативного управління наземного обслуговування в роботі агента з обслуговування пасажирів, яка полягає а чіткій взаємодії служб аеропорту та авіакомпаній, об’єднаних у логістичну систему на принципах маркетингу, менеджменту та логістики, що дають змогу, на відміну від наявних систем, враховувати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів функціонування аеропортів із метою зменшення ризиків виникнення позаштатних і збійних ситуацій. Розроблено комплексну програму обліку, обробки та аналізу даних ефективного використання робочого часу агента з наземного обслуговування повітряних суден.
Особливості проєктування джерел живлення малопотужних установок індукційного нагріву
(2020) Костенко, Д. В.; Трибулькевич, С. Л.; Kostenko, Dmitry V.; Trybulkevich, Serhii L.
Анотація. Проаналізовано принципи побудови джерел живлення установок індукційного нагріву. Розглянуто основні схемотехнічні рішення побудови силової частини, такі як мостовий та напівмостовий інвертор. Проведено огляд сучасного досвіду практичного виготовлення установок індукційного нагріву та їхніх джерел живлення. Досліджено основні проблеми, що виникають під час проєктування високочастотних джерел живлення на базі MOSFET- та IGBT-транзисторів, та запропоновано шляхи їх розв’язання. Особливу увагу приділено питанням розв’язки силової частини та системи керування. Проаналізовано різноманітні схемотехнічні рішення побудови драйверів потужних MOSFET- та IGBT-транзисторів. Досліджено варіанти реалізації гальванічної розв’язки силових ключів та задаючого генератора, такі як оптична розв’язка, розв’язка за допомогою трансформаторів керування затворами, а також розглянуто рішення на спеціалізованих мікросхемах із технологією iCoupler, виявлено їхні переваги та хиби. Проведено аналіз сучасного ринку елементної бази для практичної реалізації силової частини, драйверів транзисторів і системи керування. Досліджено питання плавного запуску потужних імпульсних джерел живлення з безтрансформаторним входом. Розроблено універсальну апаратну модульну платформу високочастотного джерела живлення. Запропоновано шляхи поліпшення характеристик джерела живлення шляхом переходу на програмне керування з можливістю контролю параметрів роботи, їхньої візуалізації та автоматичного програмного корегування. Мета. Розроблення комплексного підходу до проєктування високочастотних імпульсних джерел живлення установок індукційного нагріву з урахуванням питань захисту транзисторів, плавного запуску та виходу на робочий режим, можливостей удосконалення шляхом переходу на програмне керування. Методика. Під час виконання дослідження використовувалися методи порівняльного аналізу та експериментальні методи. Результати. Розроблено універсальну апаратну платформу імпульсного джерела живлення установок індукційного нагріву та комплексний підхід до її розрахунку. Наукова новизна. Уперше розроблено комплексну методику розроблення та розрахунку повномостових джерел живлення з використанням сучасних досягнень електронної промисловості у виробництві MOSFET- та IGBTтранзисторів, інтелектуальних модулів на їхній базі, а також окремих драйверів затворів. Практична значимість. Налагодження та проведення випробувань лабораторних зразків установок індукційного нагріву малої потужності.
Application and improvement of hermetic compressor units of shipboard equipment of air conditioning and refrigeration
(2020) Lytosh, O. V.; Ran, Ji
Анотація. Обговорюється питання, пов’язане з концепцією застосування і вдосконалення герметичних компресорних агрегатів (ГКА) суднового обладнання кондиціювання і рефрижерації (ОКР). Метою цього дослідження є аналіз розвитку ГКА у нас у країні і за кордоном і перспективи застосування і вдосконалення вітчизняних ГКА для суднового ОКР. Виконано аналіз вибору і застосування ГКА (спіральних або поршневих) для суднового ОКР. Цей вибір залежить від енергоефективності ГКА, його надійності, рівня шуму і вартості виготовлення. І поршневі, і спіральні ГКА мають свої найбільш раціональні галузі застосування. На користь поршневих ГКА для суднового ОКР є такі міркування. Поршневі ГКА користуються стійким попитом завдяки відпрацьованій технології виробництва, високій надійності і відносно невисокій вартості. Вони мають значний потенціал розвитку, який дасть змогу оптимально використовувати їх у судновому ОКР і в майбутньому. Сучасні поршневі ГКА за масою, плавністю ходу і компактністю цілком конкурентоспроможні з роторними машинами, а такі їх характеристики, як простота виготовлення, дешевизна обслуговування, ремонтопригодність, роблять їх привабливими для багатьох споживачів і насамперед для суднобудівної галузі. Спіральні ГКА володіють певними перевагами. Однак складності технології виготовлення спіральних машин, великі початкові витрати на їх виробництво, жорсткі вимоги до точності виготовлення всієї конструкції не дають змогу знизити собівартість і перешкоджають освоєнню їх випуску широким колом підприємств. Розробку і виробництво цих компресорів можуть собі дозволити лише найбільші світові фірми. Результати дослідження показали, що у разі холодопродуктивності до 16 кВт поршневі ГКА зберігають свою перевагу. Дослідження та порівняльний аналіз характеристик показує, що вітчизняні поршневі ГКА типу ХГВ і ХГН відповідають рівню кращих зразків вітчизняної та зарубіжної техніки, мають значний потенціал розвитку, який дасть змогу успішно застосовувати їх у судновому обладнанні кондиціювання і рефрижерації і в майбутньому.
Експериментальне дослідження регулятора курсу автономного ненаселеного підводного апарату з радіобуєм
(2020) Сірівчук, А. С.; Sirivchuk, Andriy S.
Анотація. Висвітлення підводної обстановки є важливою частиною морегосподарської діяльності. Велика частина водних акваторій України припадає на мілководдя. Ефективним засобом висвітлення підводної обстановки на мілководних акваторіях є використання автономних ненаселених підводних апаратів з радіобуєм. Під час використання даного типу підводного апарата виникає необхідність автоматизації рутинних задач, що значно полегшить роботу оператора та збільшить ефективність роботи в цілому. Однією з важливих задач автоматизації руху автономного ненаселеного підводного апарата з радіобуєм є автоматична система стабілізації курсу. За допомогою математичного моделювання неможливо забезпечити повну достовірність експерименту, тому після синтезу регулятору на математичній моделі виникає необхідність підтвердження результату за допомого натурного експерименту. Метою роботи є підтвердження працездатності синтезованого регулятору курсу, що входить до системи керування рухом автономного ненаселеного підводного апарата з радіобуєм, за допомогою натурного експерименту. Оскільки немає можливості провести натурний експеримент за допомогою ненаселеного підводного апарата з радіобуєм, то було прийнято рішення провести його за допомогою прив‘язного підводного апарата з аналогічною структурою рушійно-кермового комплексу. Використання прив’язного підводного апарата виправдовується наявністю всіх тих зовнішніх збурень, що й для автономного ненаселеного підводного апарата з радіобуєм. Для підвищення достовірності поточного курсу використовується три датчики: гіроскоп, акселерометр та магнітометр. За допомогою фільтру Маджвіка часткового компенсуються недоліки кожного типу датчиків. Після проведення натурного експерименту час перехідного процесу становить 5 с, а коливання точці стабілізації не перевищують 1°, що зумовлено точністю датчиків. Проведений натурний експеримент підтверджує працездатність роботи регулятору, а перехідний процес має меншу різницю, ніж під час математичного моделювання.
Визначення навантаження, що діє на валопровід під час стоянки судна та його руху на хвилюванні
(2020) Урсолов, О. І.; Ursolov, Oleksandr I.
Анотація. До основних причин аварійності суднових валопроводів та їх підшипників можна віднести недосконалість розрахункових моделей згину валопроводу та нерозглядання на етапі розрахунку центрування валопроводу режимів його роботи під час руху судна на хвилюванні. Існуючі підходи до врахування впливу хвилювання обмежуються розгляданням лише гідродинамічних сил на гребному ґвинті або згину судна за статичної постаноки на хвилю. Розроблено метод розрахунку статичного згину валопроводу водночас у вертикальній та горизонтальній площинах, як багатопрогонової непризматичної балки, що лежить на неоднорідній нелінійній односторонній зміщуваній пружній основі Вінклера, який точніше моделює згин суднового валопроводу порівняно з поширеною моделлю балки на вузлових опорах завдяки більш досконалій моделі підшипника. Основою нового підходу є метод скінчених елементів та розділення згину на два розв’язки, а саме згин лише від зміщення підшипників та лише від деформування пружної основи. Розроблено метод визначення навантажень, які діють на валопровід за сумісної роботи системи судно–валопровід в умовах стоянки судна та його руху на інтенсивному нерегулярному хвилюванні. У математичну модель входять рівняння гідродинамічної теорії хитавиці, спектральної теорії нерегулярного хвилювання, вирази для інерційних сил, що діють на валопровід від хитавиці, теорії несучої поверхні для розрахунку гідродинамічних сил на гребному ґвинті, рівняння згину та зсуву еквівалентного бруса як непризматичної балки, вирази методу скінченних елементів для розрахунку згину днищового перекриття машинного відділення та згину валопроводу. Проведено тестові розрахунки на розробленій моделі функціонування валопроводу на прикладі контейнеровоза. Проведено аналіз впливу інерційних сил, гідродинамічних навантажень на гребний ґвинт та загальних і місцевих деформацій корпусу в умовах хвилювання на роботу валопроводу. Результати дослідження показали, що під час хитавиці основний вплив на навантаження дейдвудного підшипника здійснюють гідродинамічні сили на гребному ґвинті й інерційні сили, а на навантаження проміжних підшипників найбільше впливають інерційні сили. Також було визначено, що деформації корпусу судна на хвилях мало впливають на навантаження підшипників, але мають значний вплив на розцентрування валів у підшипниках.
Синтез системи автоматичного керування веденим автономним ненаселеним підводним апаратом як «агентом» групи
(2020) Блінцов, В. С.; Алоба, Л. Т.; Blintsov, Volodymyr S.; Aloba, Leo T.
Анотація. Щораз більші вимоги до продуктивності виконання підводних пошукових робіт стимулюють одночасне застосування групи автономних ненаселених підводних апаратів. Організація таких підводних місій вимагає створення високоефективних систем автоматичного керування кожним окремим підводним апаратом як «агентом» групи апаратів, які рухаються на однаковій глибині одним курсом і швидкістю. Такий режим іменується «вирівнюванням». Одночасно необхідно автоматично забезпечити максимальну дистанцію між підводними апаратами, достатню для утримання надійного гідроакустичного зв’язку між ними, тобто режим «когезії», та усунути аварійне зближення сусідніх підводних апаратів, тобто режим «адгезії». Метою роботи є розроблення узагальненого алгоритму, структури системи автоматичного керування веденим автономним ненаселеним підводним апаратом як «агентом» групи підводних апаратів, які виконують спільну підводну місію. Для досягнення поставленої мети використано методи теорії автоматичного керування для синтезу системи керування, методи нечіткої логіки для синтезу законів керування рухом підводного апарата, математичний апарат теорії матриць для моделювання процесів функціонування окремих блоків синтезованої системи керування таким апаратом. Результатом роботи є розроблений узагальнений процес функціонування системи автоматичного керування веденим автономним ненаселеним підводним апаратом як «агентом» групи, який реалізує режими вирівнювання, адгезії та когезії як основні режими групового руху. Для цього використовується інформація від його власних навігаційних сенсорів і додаткових сенсорів навігаційної обстановки, моделювання навігаційної обстановки навколо нього та ідентифікації навігаційних загроз. Наукова новизна полягає у розробленні структури системи автоматичного керування веденим автономним ненаселеним підводним апаратом як «агентом» групи, яка містить блок «Сенсори навігаційної обстановки», блок «Модель навігаційної обстановки», блок «Ідентифікатор навігаційних загроз» і блок «Бортовий керуючий контролер», а також у розробленні матричних інформаційних моделей функціонування вказаних. Практична значимість дослідження полягає у створенні теоретичного підґрунтя для подальших прикладних розроблень систем керування веденим підводним апаратом, що дасть змогу підвищити продуктивність групових підводних пошукових місій.
Автоматизація підготовки даних для географічного блока ахівної бази даних
(2020) Прокоп, Ю. В.; Трофименко, О. Г.; Прокоп, А. С.; Prokop, Yuliіa V.; Trofymenko, Olena G.; Prokop, Artem S.
Анотація. Створення архівних інформаційно-пошукових систем є одним з актуальних напрямів розвитку української архівної галузі. Проте реалізація його потребує внесення до баз даних величезного обсягу інформації, причому цей процес нині не автоматизований, а тому потребує значних людських ресурсів для введення даних вручну. Метою роботи є дослідження автоматизації процесу підготовки даних для географічного блока архівної інформаційно-пошукової системи із джерел різного формату: електронних реєстрів, вебсторінок, паперових друкованих видань, рукописних архівних документів тощо. Пропонується підсистема для підготовки даних, яка складається з модулів пошуку джерел інформації, видобування даних, ідентифікації даних і внесення інформації до бази. Значну частину роботи в підсистемі було автоматизовано, тому вона вже не потребує ручного введення даних. Вибір методу видобування і попереднього опрацювання даних залежить від джерела інформації. З урахуванням специфіки завдання можна припускати, що більшість джерел є або друкованими виданнями, або рукописними архівними документами. Тому першим кроком для їх опрацювання має бути сканування і розпізнавання тексту за допомогою поширених програмних засобів або нейронної мережі. Отриманий із джерел неструктурований текст методом синтаксичного аналізу трансформується у структурований і заноситься в таблиці певного шаблону. Видобуті дані мають бути ідентифіковані, відомості про тотожні адміністративні одиниці – об’єднані та внесені в базу даних. Запропонована підсистема підготовки даних була реалізована на прикладі підготовки географічних відомостей для Миколаївської області. Практична значимість отриманих результатів полягає в тому, що використання запропонованого алгоритму дозволить автоматизувати заповнення географічного блока даними інших регіонів для використання в регіональних тематичних архівних базах даних і загальнодержавній архівній інформаційно-пошуковій системі.
Аналіз зв’язків керувальних дій у системі автоматичного управління бурінням свердловин
(2020) Кропивницька, В. Б.; Kropyvnytska, Vitaliya B.
Анотація. У статті розглянуто особливості моделювання процесу буріння свердловини для завдань автоматизованого управління. Зроблено поділ бурової техніки на сім підмножин, що дозволило формалізувати завдання автоматизованого управління процесом буріння під час вибору раціонального режиму експлуатації конкретної свердловини. Показано, що кожен рейс долота характеризується кортежем із трьох векторів: показників ефективності та векторів керувальних і збурювальних дій. Визначено складність завдання автоматизованого управління процесом буріння глибоких свердловин, зважаючи на велику множину комбінацій бурової техніки. Проаналізовано проблему вибору оптимального осьового зусилля на долото як основної керувальної дії під час буріння свердловин алмазними та шарошковими долотами. Запропоновано метод вибору базових значень осьового зусилля і частоти обертання, яким відповідає мінімум питомих витрат енергії, що дозволить знизити енерговикористання паливно-енергетичного комплексу шляхом зменшення витрат енергії на процес видобування вуглеводнів. Геометрично показано, що зі збільшенням осьового зусилля на долото частота його обертання зменшується. Це дозволяє зробити висновок про необхідність введення в математичну модель процесу буріння рівняння, яке зв’язує осьове зусилля на долото із частотою його обертання. Результатом дослідження є система рівнянь, яка дозволяє отримати базові значення керувальних дій процесу поглиблення нафтових та газових свердловин з урахуванням обмежень на них. В обмеженнях неявно враховується вибір множини бурової техніки для заданого інтервалу буріння, що забезпечує оптимальний режим роботи за конкретних фізико-механічних властивостей гірських порід. Крім того, отримано рівняння, яке дозволяє визначити зв’язок між осьовим зусиллям на долото та частотою його обертання. Отримані автором результати дослідження можуть бути використані в автоматизованій системі контролю й управління процесом буріння нафтових і газових свердловин роторним способом.
Скінченні елементи біквадратичної інтерполяції: стандарти та альтернативи
(2020) Хомченко, А. Н.; Варшамов, А. В.; Khomchenko, Anatolii N.; Varshamov, Armen V.
Анотація. Робота присвячується скінченним елементам (СЕ) біквадратичної інтерполяції, які разом із трикутними СЕ вважаються найбільш популярними у прикладних задачах. Мова йде про ізопараметричні елементи, відомі як елементи серендипового класу. Головний недолік стандартних серендипових елементів, на думку прихильників механічних аналогій, полягає у фізичній неадекватності еквівалентних вузлових «навантажень» від рівномірної масової сили. Це явище «гравітаційного відштовхування» інколи називають парадоксом Зенкевича, який вперше у 1971 р. звернув увагу на протиприродний спектр еквівалентних вузлових сил і жорстко критикував цей феномен. Треба зазначити, що сам Зенкевич як співавтор відкриття стандартних серендипових СЕ вважав, що цей недолік усунути неможливо, і радив змиритися з ним. Ми спробуємо реабілітувати стандартні ізопараметричні СЕ шляхом іншої інтерпретації інтегральних характеристик функцій впливу вузлів СЕ. Крім того, ми вкажемо на причини виникнення від’ємних вузлових навантажень та запропонуємо спосіб конструювання альтернативних базисів, які вільні від цього недоліка. Цікаво, що конструктивна теорія серендипових апроксимацій дає змогу генерувати в необмеженій кількості математично обґрунтовані і фізично адекватні альтернативні моделі. Мета роботи – конструктивно довести факт існування альтенативних моделей серендипових скінченних елементів біквадратичної інтерполяції. Приклад скінченного елемента другого порядку Q8 ілюструє змогу обирати спектр еквівалентних вузлових навантажень на замовлення користувача. При цьому забезпечується математична обґрунтованість моделей (у рамках інтерполяційної гіпотези Лагранжа) та їх фізична адекватність. Методика побудови нових базисних функцій (функцій впливу) використовує нематричну процедуру статичної конденсації (редукції). На відміну від стандартної процедури («рецепт» Джордана, 1970) нова процедура генерує множину нових працездатних моделей скінченних елементів. Наявність невузлового параметру дає змогу керувати формоутворенням серендипових поверхонь. Оптимізація локальних та інтегральних характеристик моделі відбувається саме шляхом зміни рельєфу поверхні функції форми. В цьому полягає наукова новизна отриманих результатів. Новий підхід зберігає міжелементну неперервність. Це означає, що на практиці можна без небажаних наслідків ансамблювати стандартні та альтернативні моделі. Нові скінченні елементи суттєво поповнюють модельний ряд елементів бікваратичної інтерполяції. Практична значення полягає у змозі експериментувати з метою покращення інтерполяційних властивостей та обчислювальних якостей моделі. Дослідження важливе для оновлення модельного ряду скінченних елементів у пакетах прикладних програм.
Experimental study of the influence of the degree of filling on the effective indicators of a rotary piston engine
(2020) Mytrofanov, Oleksandr. S.; Proskurin, Arkadii Yu.; Митрофанов, О. С.; Проскурін, А. Ю.
Анотація. Метою статті є дослідження впливу ступеня наповнення робочого циліндра на енергетичні та економічні показники роторно-поршневого пневмодвигуна. Методика. Характеристики зміни показників роботи роторно-поршневого пневмодвигуна від ступеня наповнення виконано методом фізичного моделювання, який у випадку дослідження нових зразків технічних систем є більш точним і достовірним. Метод фізичного моделювання дозволив отримати характеристики роботи в реальних умовах експлуатації з урахуванням усіх конструктивних особливостей дослідного зразка пневмодвигуна. Результати. Проаналізовано результати експериментальних досліджень із регулювання режимів експлуатації роторно-поршневого пневмодвигуна 12РПД-4,4/1,75 за рахунок зміни ступеня наповнення. Наведено експериментальні залежності зміни енергетичних та економічних показників від ступеня наповнення робочого циліндра. Так, на режимі Ps = 0,7 МПа та n = 1550 об/хв збільшення ступеня наповнення у 2,4 рази дозволяє підвищити ефективну потужність роторно-поршневого пневмодвигуна у 1,9 разів, а на режимі Ps = 0,5 МПа і n = 1200 об/хв збільшення ε1 удвічі підвищує Ne у 1,5 рази. Тому регулювання ε1 є ефективним способом зміни режиму навантаження пневмодвигуна. Визначено, що на всіх експлуатаційних режимах при фіксованих значеннях обертів роторно-поршневого пневмодвигуна ступінь наповнення робочого циліндра також впливає на зміну ефективної витрати стиснутого повітря. Так, на режимі Ps = 0,7 МПа та n = 1550 об/хв збільшення ступеня наповнення у 2,4 рази призводить до зростання питомої ефективної витрати стиснутого повітря у 1,12 рази, а на режимі Ps = 0,5 МПа і n = 1200 об/хв збільшення ε1 удвічі збільшує ge у 1,11 разів. Експериментально встановлено, що збільшення ступеня наповнення сприяє підвищенню опору випускної системи роторно-поршневого пневмодвигуна. В умовах проведення експерименту значення опору випускної системи для всього діапазону зміни ε1 не перевищувало 0,075 МПа та було досить низьким показником. Наукова новизна. На базі проведених експериментальних досліджень дослідного зразка роторно-поршневого пневмодвигуна виконано оцінку ефективності регулювання експлуатаційних режимів шляхом зміни ступеня наповнення робочого циліндра. Практична значимість. Отримані рекомендації щодо регулювання експлуатаційних режимів дослідного зразка роторно-поршневого пневмодвигуна 12РПД-4,4/1,75 шляхом зміни ступеня наповнення робочого циліндра. Це дозволить у процесі експлуатації пневмодвигуна забезпечувати задану потужність за мінімальних витрат стиснутого повітря.
Програма “Solidworks Professional” і деякі закономірності гідробіоніки для побудови моделей підводних апаратів
(2020) Савінок, О. М.; Марінічева, К. В.; Єгоров, В. Б.; Тельпашов, К. Б.; Savinok, Oksana M.; Marinicheva, Katerina V.; Yehorov, Viktor B.; Telpashov, Kirill B.
Анотація. При проектуванні моделей статичних підводних апаратів на різних глибинах було використано програмне забезпечення SolidWorks, ліцензійна версія якого є на базі лабораторії «Мехатроніки та робототехніки» Одеської національної академії харчових технологій. Завдання, які були вирішені за допомогою програмного забезпечення SolidWorks Professional: 3D-проектування моделей, інженерний аналіз (міцність, стійкість). При моделюванні було використано різні параметри з довжиною до 3 м та діаметром від 0,301 до 0,536 м різної форми. Враховуючи можливості програмного забезпечення, було протестовано моделі в статичних умовах дії тиску, який при цьому створюється на об’єкт, – 0,505 МПа. Для визначення можливих кінематичних характеристик у змодельованих об’єктів було проведено попередній аналіз їхніх геометричних параметрів. Найбільш досконалими за кінематичними характеристиками в підводному середовищі є морські тварини з певними формами тіл. Основними критеріями для аналізу були відношення відносної відстані від носової частини до найбільш широкої частини моделі, їх загальної довжини та відносна товщина природних профілів. Проведені розрахунки аналізованих параметрів для спроектованих моделей дозволили встановити, що оптимальні значення були у моделей 13 та 15. Форма і розмір моделей 13 та 15 відповідають оптимально встановленим співвідношенням для біологічних об’єктів і можуть стати прототипом для подальших наукових доробок при проектуванні підводних роботизованих апаратів, які будуть широко використовуватися при проведенні наукових досліджень і не тільки. Однак для однозначного висновку щодо характеру змін міцностних властивостей моделей та для аналізу впливу середовища на об’єкт і кінетику руху моделі у водному середовищі необхідне проведення додаткових випробовувань в умовах гідродинамічних і кінематичних процесів із використанням варіацій програми SolidWorks Simulation press.
Огляд методів верифікації параметризованих моделей
(2020) Дорогий, Я. Ю.; Цуркан, В. В.; Dorogyy, Yaroslaw Yu.; Tsurkan, Vasyl V.
Анотація. Фактично сьогодні відсутній сучасний огляд методів верифікації параметризованих моделей, який би чітко відповів на питання щодо доцільності використання того чи іншого підходу до верифікації параметризованих моделей. Саме тому метою дослідження є аналіз методів верифікації параметризованих моделей. Під час проведення дослідження застосовувалися методи системного аналізу, порівняння та аналізу. Проведено аналіз методів верифікації параметризованих моделей, серед яких досліджено чотири групи методів, таких як аналітичні методи редукції, методи абстракції, символьні методи та методи, засновані на пошуку інваріантів. В аналітичних методах редукції, як правило, зазначається спосіб відображення моделей сімейства параметризованих моделей на одну модель цього сімейства. Для методів абстракції також часто зазначається спосіб відображення параметризованих моделей на одну модель, але ця модель не належить самому параметризованому сімейству, а моделює поведінку будь-якого числа однотипних процесів. Зі способу відображення випливають структурні обмеження на параметризовані сімейства моделей, які можуть бути верифіковані в такий спосіб. Символьні методи зазвичай використовують модифікації символьного підходу до розв’язання задачі верифікації моделей. У методах, заснованих на пошуку інваріанта, шукається або конструюється процес-інваріант, що моделює поведінку декількох процесів системи. В ході дослідження визначено їх основні характеристики, недоліки та переваги. Символьні методи застосовуються переважно для перевірки властивостей безпеки, тоді як багато методів інваріантів застосовні також для перевірки властивостей живучості. Для застосування символьних методів опис параметризованої моделі потрібно представити спеціальною мовою методу, яка зазвичай досить сильно відрізняється від мов опису моделей засобів верифікації моделей. Методи інваріантів використовують описи процесів у вигляді транзиційних систем, розмічених пропозиціональними змінними, а також сумісні з мовами опису моделей засобів верифікації моделей. Методи інваріантів використовують для перевірки специфікації та пошуку контрприкладів наявні засоби верифікації моделей, символьні ж методи вимагають реалізації спеціальних алгоритмів. Як наслідок, визначено найкращу групу методів, яка не потребує розроблення нових мов опису та спеціальних алгоритмів.

Переглянути

Перегляд 2020 за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування