Статті (ПФ та СГД)

Постійне посилання зібрання

https://eir.nuos.edu.ua/handle/123456789/8033

Переглянути

Перегляд Статті (ПФ та СГД) за Автор "Matviienko, Liydmyla Volodymyrivna"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Національні меншини та українізація освіти на Півдні України
    (2022) Матвієнко, Людмила Володимирівна; Matviienko, Liydmyla Volodymyrivna
    У статті охарактеризоване становище національних меншин південноукраїнського регіону у 1920–1930-х рр. Встановлено, що політика українізації дозволяла не лише розвиватися національній ідентичності євреїв, поляків, німців, болгар та інших національностей, а й сприяла запозиченню й інтеграції її кращих здобутків у культурний, освітній та мовний простір цих народів. Встановлено, що українська мова та культура поступово ставала для етнічних меншин близькою та зрозумілою. Методологічну основу дослідження складають принципи історизму та об’єктивності, реалізовані із застосуванням низки методів: загальнологічного (аналізу та синтезу), історико-генетичного, історико-порівняльного, історико-типологічного, статистико-аналітичного, проблемно-хронологічного. Поєднання зазначених методів дало можливість ґрунтовно систематизувати фактологічний матеріал та дослідити вплив політики українізації на освітні процеси національних меншин Півдня УСРР у 20–30-х pp. XX ст. Найуспішніше й найшвидше українізація в середовищі національних меншин просувалася у сфері освіти, особливо початкової, певною мірою було українізовано установи позашкільного виховання. Найбільших успіхів досягли в сільській місцевості, у школах першого концентру. Певною мірою українізовано вищу школу, особливо педагогічну освіту. Позитивне значення мали спроби вирішення мовно-термінологічної проблеми, а також прагнення забезпечити школи україномовною літературою, поряд із виданнями мовами національних меншин.
  • Ескіз
    Документ
    Політична сингулярність Гетьманщини (ІІ половина XVII – початок XVIII століття)
    (2022) Матвієнко, Людмила Володимирівна; Кравчук, Ольга Юріївна; Matviienko, Liydmyla Volodymyrivna; Kravchuk, Olha Yuriivna
    У статті охарактеризовано процес політичної сингулярності Гетьманщини (друга половини XVII – початку XVIII століття). Встановлено закономірності та особливості процесу становлення політичної влади Гетьманщини. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, міждисциплінарності. Використано такі загальноісторичні методи: загальнологічний (аналізу та синтезу), історикогенетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний, статистикоаналітичний, проблемно-хронологічний. Поєднання зазначених методів дало можливість ґрунтовно систематизувати фактологічний матеріал та дослідити процес становлення політичної еліти та формування політичної влади Української козацької держави другої половини XVII – початку XVIII століття. Процес становлення національної державотворчості в Україні має власну багатовікову традицію. Яскравим прикладом є Новітня Українська козацька держава – Гетьманщина (1649–1781 рр.). Вже у другій половині XVII століття на основі козацьких традицій виник апарат управління – центральні й місцеві владні структури, які взяли під контроль усі сфери функціонування суспільства. У такий спосіб утверджувалася монополія політичної влади на регламентацію суспільного життя. Засобом донесення основних засад політики гетьмана до центральних й місцевих органів влади, а також управлінських структур самоврядних поселень були накази, які репрезентували владне повеління. У цей час підпорядкування державному апарату не тільки приватних чи групових осіб, а й соціальних спільнот перетворювалося на звичайну норму у взаємовідносинах влади та соціуму.