Розробка електростанції з двигуном типу 8ГЧН 25/34
Вантажиться...
Дата
2022
Автори
Сіроштан Б. К.
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Проблема використання газів в якості моторного палива в двигунах внутрішнього згоряння стаціонарних енергетичних установок різного призначення багатогранна. Вона виходить за рамки таких галузей, як: машинобудування, нафтової та газової промисловості.
Використання двигунів внутрішнього згорання і, перш за все, двигунів стаціонарних електростанцій на газовому паливі, дозволяє одночасно вирішувати ряд найважливіших задач. Але запаси викопних носіїв енергії з кожним роком зменшуються, тому слід звернути увагу на поновлювальні альтернативи природному газу.
Сьогодні сумарне споживання теплової енергії в світі складає 200 млрд. кВт/г в рік (еквівалентні 36 млрд. т умовного палива). Понад 80 % від всіх геологічних запасів органічного палива в світі припадає на частку вугілля, яке стає все менш
популярним, у зв'язку зі шкідливим впливом його на навколишнє природне середовище. Крім того, по прогнозах деяких експертів запаси вугілля будуть вичерпані до 2100 р. Вже зараз помітно скорочується видобуток нафти і газу, але
не за рахунок модернізації технологій переробки нафти і газу, а за рахунок виснаження природних ресурсів. Так до 2020 року частка видобутку нафти і газу в паливно-енергетичному балансі знизиться з 66,6 % до 20 %. Гідро- і вітроенергетика складають всього 2,3 % від загального виробництва енергії в світі і вони можуть грати тільки допоміжну роль через наявність істотних недоліків:
потреби в рівних майданчиках значних розмірів, необхідність виведення їх з господарського обороту, зміна звичного природного ландшафту, акустичні шуми, вібрація ґрунту.
Таким чином, ні органічне паливо, ні гидро- і вітроенергія, не можуть вирішити проблеми енергетики в перспективі. Зменшуються також і запаси ядерного палива – урану і торію, з якого можна отримувати в реакторах розмножувачах плутоній. Основними недоліками даного способу отримання енергії є проблеми високої надійності атомних енергоблоків і здороження атомних електростанцій. Практично невичерпні запаси термоядерного палива – водню, проте керовані термоядерні реакції поки не освоєні і невідомо, коли вони будуть використані для промислового отримання енергії в чистому вигляді.
Таким чином, розглянуті способи отримання енергії не можуть вирішити проблеми енергозабезпечення майбутніх поколінь. Залишаються два шляхи: граничне економне витрачання енергоресурсів і використання нетрадиційних поновлюваних джерел енергії. Саме поновлювані джерела енергії представляють сьогодні реальну альтернативу традиційним технологіям і за лишаються найбільш перспективними з погляду збереження навколишнього природного середовища і
первинних природних ресурсів. До них відносять впровадження технологій по біорозкладанню відходів органічного походження (відходи тваринницьких і птахівничих комплексів та ін.), спалювання твердих побутових відходів (ТБО) з
використанням тепла димових газів, а також використання звалищного газу (ЗГ), що утворюється на полігонах ТБО. Найбільший інтерес представляє отримання ЗГ, оскільки вирішується ряд проблем економічного і екологічного характеру.
Проектування електростанцій, що працюють на ЗГ, дозволить вже найближчим часом і з мінімальними витратами вивести вітчизняні двигуни на рівень вимог "Євро-3". Про це неодноразово заявляли представники машинобудівної промисловості. Крім того, такий якісний стрибок підвищить конкурентоспроможність вітчизняних двигунів на зарубіжних ринках.
Можна з упевненістю стверджувати, що конвертація мобільних електростанцій для роботи на чистіших з екологічного погляду видів палива в двигунах внутрішнього згоряння, перш за все звалищного газу, є глобальним імперативом.
Робота виконана українською мовою на 84 сторінках розрахунково-пояснювальної записки. Використано 16 джерел. Графічна частина представлена на 5 кресленнях формату А1.
Опис
Сіроштан, Б. К. Розробка електростанції з двигуном типу 8ГЧН 25/34 : магістерська робота ; спец. 142 ''Енергетичне машинобудування'' / Б. К. Сіроштан ; наук. кер. В. С. Наливайко. – Миколаїв : НУК, 2022. – 86 с.