У статті здійснено комплексний правовий аналіз системи суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в Україні. Запропоновано розділити усіх суб’єктів інформаційної безпеки в залежності від їхнього правового статусу на три групи: стратегічні суб’єкти (визначають концептуальні питання забезпечення інформаційної безпеки); розпорядчі суб’єкти (безпосередньо відповідають за реалізацію державних стратегій інформаційної безпеки); контролюючі суб’єкти (забезпечують додержання законодавства у сфері інформаційної безпеки). Доведено, що різноплановість окремих видів інформаційної діяльності виключає практичну можливість об’єднати усі повноваження в рамках конкретного органу влади, який би відповідав за інформаційну безпеку держави. Автор зазначає, що перспективним напрямом в сучасних умовах є координація взаємодії державних та недержавних суб’єктів інформаційної безпеки в рамках єдиного механізму інформаційного врядування. Зроблене припущення, що цей механізм передбачає наділення громадськості максимальним обсягом прав та залучення її до співпраці на усіх рівнях інформаційної безпеки (держава, суспільство, особистість).