№ 2 (480) 2020

Постійне посилання зібрання

https://eir.nuos.edu.ua/handle/123456789/3817

Переглянути

Перегляд № 2 (480) 2020 за Автор "Parsyak, Volodymyr N."

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Діалектика взаємин між виробничим та людським капіталом у промисловій сфері
    (2020) Жукова, О. Ю.; Канаш, О. Є.; Парсяк, В. Н.; Zhukova, Olena Yu.; Каnash, Olesia Ye.; Parsyak, Volodymyr N.
    Анотація. Останні події в Україні та світі висвітлили цілу низку надзвичайно актуальних проблем, пов’язаних із пошуком джерел економічного піднесення: країн, бізнесів, особистостей в іпостасі підприємців або найманих працівників. Водночас відбувається становлення нового технологічного укладу Індустрія 4.0, що зумовлює зміну усталених бізнес-моделей та значне прискорення інноваційного розвитку країн. На думку авторів, їх розв’язання не є елементарним, адже на тлі подій і актуалізує самостійне наукове відстеження їх взаємодії та наслідків обопільного впливу. Мета статті полягає у візуалізації будови продуктивних сил, їхнього становлення та трансформації крізь призму часу, визначенні кореляції між виробничим та людським капіталом. Виконана студія ґрунтується на застосуванні історико-аналітичного методу й узагальненні відомостей, отриманих за допомогою неформалізованого контент-аналізу доступних електронних та друкованих джерел інформації. Запропонована гіпотеза, за якою економічні ресурси виробництва поділяються на дві групи: виробничий капітал та людський капітал. Кожна з них має власну внутрішню структуру й особливості. Наведено процедуру використання виробничої функції для кількісного вимірювання зміни економічних результатів господарських систем під впливом чинників виробництва, які перебувають у безперервному русі та взаємодії один з одним. Вміщено ретроспективний огляд індустріальних революцій: від першої до четвертої. Наголошено, що такі процеси, як інтелектуалізація та цифровізація економіки радикально трансформують роль людини у виробничому процесі, з її здатністю до праці, та кіберфізичних систем, які дедалі більше перебирають на себе функції товаровиробника, здатного робити справу порівняно швидше, дешевше та якісніше; усталене переконання про використання підприємствами стратегії цінових переваг як безперечної запоруки високого рівня конкурентоспроможності не є нині актуальним. Сформульовано авторську дефініцію поняття «Індустрія 4.0» і аргументи щодо її переваг над визначеннями попередників.